Жешув колись

19 stycznia 1354 r. Kazimierz Wielki na prawie magdeburskim lokował Rzeszów. Przywilej lokacyjny nadał Janowi Pakosławicowi ze Stróżysk, który przyjął nazwisko Rzeszowski. Zapoczątkowano tym samym ród, w którego rękach miasto pozostało do końca XV w.

Жешув був приватним містом, власники здійснювали контроль над його функціонуванням, однак жителі в межах наданого їм німецького права, мали адміністративний та судовий імунітет.

В 1498 і 1502 роках розвиток Жешува затримався через татарські набіги, під час яких виникали пожежі дерев’яної забудови міста. Незабаром почали будувати будівлі з набагато витриваліших матеріалів.

У 1589 р. Софія Жешовська вийшла заміж за Миколу Спитка Лігензу, започаткувавши тим самим найкращий період історії міста Жешува. При правлінні Лігензи було збудовано фортечні стіни в Жешуві, перебудовано систему сполучення та почалося зведення багатьох об’єктів, зокрема, замку та монастиря ордену ченців-Бернардинів.

У XVII ст. Жешув разом із рукою доньки Миколи – Констанциї Лігензи, перейшов у руки Єжи Себастьяна Любомирського. Після чого Жешув став містом резиденцією жешувської гілки роду Любомирських. Любомирські створили тут визнаний у Польщі художній та культурний центр, тоді ж збудовано Колегію Піярів, перебудовано замкові укріплення і сам замок, побудовано монастир і костел ченців-Реформаторів, вежу дзвіницю при фарному костелі, Новоміську синагогу та Літній палац.

З 1768 до 1772рр. Жешув був територією боїв, що велися під час Барської конфедерації. 13 серпня 1769 р. під Повєтною (нині мікрорайон Побітно) відбувся бій між конфедератськими та російськими військами.

Після І поділу Польщі, Жешув опинився в межах Австрії, на території Підкарпаття утворилося Королівство Галичини та Володимирії. Німецька мова стала тоді офіційною мовою. У червні 1845 р. Жешув став вільним містом за рішенням імператора Фердинанда I.

Подальший розвиток міста пов’язаний з будівництвом залізниць і розвитком мережі доріг. Жешув в 1858 р. отримав залізничне сполучення з Краковом, потім зі Львовом (1861), Сандомиром (1887), Яслем (1890) і Розвадовом (1900). Це дало можливість доїзду до Австрії, Німеччини, Чехії та Угорщини.

Під час першої світової війни Жешув був двічі зайнятий росіянами та відбитий австрійцями. У Кракові скликано Польську Ліквідаційну Комісію, це був кінець влади австрійців в Жешуві. 1 листопада 1918 року Жешув став вільним містом. Мер Крогульскі, отримав від чиновників усіх відомств у місті, присягу на вірність польській державі.

В 1937-39 роках Жешув став важливим центром машинобудування, що пов’язано з будівництвом Центрального Промислового Округу. У цей час було створено Завод комунікаційного обладнання «Державний Авіаційний Завод –Жешув» (в даний час Pratt & Whitney) та відкрито філію Фабрики Цегельського.

Під головуванням мера Нємєрського розпочалися роботи над планом просторового благоустрою міста. Завдяки урядовим фондам профінансовано зведення будівлі Польської пошти по вул. Монюшка, відбулась модернізація Загальної лікарні по вул. Шопена та будівництво комплексу будівель Соціальної страхової компанії на вул. Гетьманській.

9 вересня 1939 року в Жешуві почалася німецька окупація. Від раннього вечора до пізньої ночі наступного дня, 10 бригада кавалерії генерала Станіслава Мачека обороняла місто. Дійсність, яка склалася в 1939-45 роках в Жешуві, була складна і нестабільна. Над нею домінувало протистояння двох протилежних структур: Німецької окупаційної адміністрації та Польської підпільної держави (PPP). Після того, як Червона Армія вступила в місто, комісаром було призначено Фому Радвана, призначив його комендант міста Армії Крайовей Адама Длугоша.

Втрата Львова і земель-кресів після другої світової війни призвела до того, що Жешув став адміністративно-культурним центром південно-східної Польщі. В серпні 1944 р. Жешув став столицею Жешувського Воєводства. В II половині 40-х років завершено попередню відбудову міста по війні. А у 1949 році в місті було введено в експлуатацію перші житлові будинки нового будівництва. 2 роки по тому до Жешува приєднано сусідні території,( тим самим збільшено площу міста з неповних 8 км2 до 39 км2.).

50 - 60-ті роки XX століття – це період швидкого розвитку міста. Тоді поставали нові житлові райони, а також багато об’єктів суспільного вжитку. В цей час зведено будівлі Воєводського управління, тодішнього Воєводського комітету Польської Об’єднаної Робітничої партії, а також штаб-квартира Воєводської Комендатури Громадської міліції, Будинок культури заводу комунікаційного обладнання, критий ринок, кінотеатр «Зоря», лікарня МВС, стадіон заводського спортивного клубу «Сталь», будівля Жешувського графічного заводу (найсучаснішого у країні), комплекс спортивних споруд Воєводського центру спорту та відпочинку (зали, басейни).

У 1956 р. у місті було побудовано водопровідну станцію, модернізовано та перебудовано газову, каналізаційну, електричну та телефонну мережі. В 1965 Жешув отримав новий автовокзал. Під час електрифікації залізничної лінії Краків – Перемишль було модернізовано і розширено Головний залізничний вокзал польської залізниці. Перший електропоїзд прибув у місто 21 вересня 1963 р.

Економічний розвиток міста Жешува сформований в значній мірі довоєнною традицією авіаційної промисловості та пов’язаної з нею програмою будівництва Центрального Промислового Округу. В 1948 р. на заводах WSK-PZL , приступили до виробництва радянських авіаційних двигунів. У тому ж році на місці зруйнованого заводу верстатів Г. Цегельського запущено завод дротового виробництва. Навесні 1951 завод розширено під назвою Жешувська Фабрика Господарського Устаткування. У 1952 році на фабриці було виготовлено перший у Польщі пилосос. Через 15 років, в 1967 році, фабрика була перейменована в Жешувський Електромеханічний Завод „Predom - Zelmer”.

В 60-70-х роках було побудовано декілька нових промислових закладів, в тому числі, м’ясопереробний завод, завод швейної промисловості «Conres», завод переробки овочів та фруктів «Alima», Графічний завод, », завод автомобільної автоматизації, Фармацевтичне підприємство «Polfa», Оптичний завод «Оptores», завод по виробництву виробів зі срібла «Resovia Silver”».

В 70-х роках в місті відбулося багато корисних змін, але і серйозно поглибились проблеми, такі як - послаблення роздрібної торгівлі, відсутність постачання, наприклад, харчових продуктів. Це було проблемою не лише для Жешува, але й для всієї країни, що стало причиною багатьох страйків.

В 1980 р. до страйків долучились Жешівські MPK, PKS i WSK. 12 вересня 1980 року призначено Загальнозаводський Установчий Комітет (MKZ) Незалежної самоврядної профспілки «Солідарність» зі штаб-квартирою на Заводі Комунікаційного Обладнання. Його головою став Антоні Копачевскі. До кінця 1980-х структури «Солідарності» були створені на більшості підприємств міста.

Про Жешув почули, коли від 2 січня до 19 лютого 1981 р. члени Незалежної Самоврядної Профспілки «Солідарність» і нелегальної ще тоді «Солідарності фермерів» провели окупаційний страйк Будинку Залізничника (колишня штаб-квартира загальних зборів профспілок). Акція призвела до підписання Жешувско-Устшицьких угод. Боротьба (окупаційний страйк) за реєстрацію Незалежного Об’єднання Студентів велася у всіх жешувських вузах. Символом епохи «Солідарності» 1980-1881 років у Жешуві стала ліквідація тюрми в замку Любомирських. Останнє десятиріччя XX ст. стало важливим моментом у розвитку Жешува, відбулася економічна та політична еволюція, і що ще важливіше, змінилася свідомість людей.

Символом епохи «Солідарності» 1980-1881 років у Жешуві стала ліквідація тюрми в замку Любомирських. Останнє десятиріччя XX ст. стало важливим моментом у розвитку Жешува, відбулася економічна та політична еволюція, і що ще важливіше, змінилася свідомість людей.

2 червня 1991 р. в рамках чергового паломництва на батьківщину, в Жешуві перебував Папа Римський Іоанн Павло II. 25 березня 1992 року була створена Жешівська Єпархія. Жешув став її столицею, а костел Пресвятого Серця Ісуса піднесено до рангу Катедри.

У 1992 році було відтворено пам’ятник Леопольда Ліса-Кулі котрий поставлено на його старому місці, а рік по тому, в Жешуві було відкрито перший в країні пам’ятник пов’язаного з містом генерала Владислава Сікорського.

Жешув має свій хейнал, що лунає з міської ратуші, його чутно на усьому ринку, він був написаний відомим джазовим артистом Томашем Станька.

1 січня 1999 р. Жешув став столицею новоствореного Підкарпатського Воєвудства. У 2006–2008 роках завдяки розширенню кордонів, включаючи Пшибишовку, Заленже та Слоціну, місто збільшило свою площу до 91,54 км², а населення перевищило 170 тисяч. Якщо ви хочете знати, як виглядає Жешув сьогодні, натисніть ТУТ